У 21 столітті, мабуть, кожній людині відомо, що таке кислотний дощ. Особливо про дане явище добре знають люди, що проживають у промислових регіонах. Кислотний дощ є опадами, які містять високі концентрації кислотних сполук. До них відносяться сірчиста кислота та азотні оксиди. Дані речовини є результатом діяльності промислових підприємств, а точніше викидів вироблених ними, а також автотранспортом та іншими джерелами. Ці речовини взаємодіють з атмосферним повітрям та водяними парами, утворюючи кислотні сполуки. Коли такі опади випадають на землю, вони призводять до серйозних екологічних проблем: забруднення ґрунту та водойм, пошкодження рослин, скорочення біорізноманіття і навіть руйнування інфраструктури. Крім того, такі опади можуть шкідливо впливати на здоров’я людини, викликаючи проблеми з дихальною системою та шкірою. Все це ще у 1852 році виявив манчестерський хімік і вчений Роберт Ангус Сміт. Далі на imanchester.info.
Що відомо про хіміка?
Відомо, що Роберт – шотландець. Він народився у далекому 1817 році в Поллокшоу, що у Глазго. Саме на території Великобританії набирала обертів промислова революція.
Про ранні роки Роберта мало що відомо. Як і всі закінчив школу, а далі вступив до Університету Глазго. Тоді він не збирався бути хіміком, а готувався до служби у церкві Шотландії. Але, як виявилося згодом, церковна служба для Роберта стала зовсім не тим, чому б він хотів присвятити все своє життя. Він кинув університет і почав займатися підробітками. Таким чином, доля завела його до Німеччини, де й познайомила з такою наукою як хімія.
У Німеччині Роберт дуже захопився вивченням хімії. Його наставником був відомий німецький хімік Юстус фон Лібіх, який не просто прищепив любов до науки, а й передав свій цінний багаж знань. Пристрасть Роберта до хімії зростала майже з кожним днем. Досвід, отриманий з Лібіхом, відкрив перед ним абсолютно нові двері у світ науки.
Як Роберт потрапив до Манчестера?
Після того, як Роберт здобув освіту в Німеччині, йому довелося виїхати з країни. Таким чином він опинився у Великобританії. Він не знав, як продовжити свою наукову діяльність, тому знову задумався про роботу в церкві. Але й цього разу доля йому посміхнулася. Зокрема, його запросили до Манчестера для роботи в хімічній лабораторії “Lyon Playfair”, яка базувалася в Королівському Манчестерському інституті.
Саме тут розпочалася його дослідницька робота у сфері екологічних проблем міста. Це були 1830-1840 роки – кінець промислової революції на території Великобританії. Саме в цей період Манчестер став першим у світі промисловим містом, яке зіткнулося з безліччю супутніх проблем.
Здобувши якийсь досвід, Роберт почав заробляти на життя як незалежний хімік-аналітик. Слід зазначити, що на той час така посада була надзвичайно корумпованою. З Робертом навіть траплялися курйозні випадки, через які він відмовився брати на себе роботу експерта.
Така чесність та відкритість зробили йому ім’я. Зокрема, коли було ухвалено Закон про луги 1863 року і було створено спеціальну Інспекцію з лугів, завдяки своїй чесній роботі Роберт став першим кандидатом. Працюючи на той час інспектором лужних заводів королеви Вікторії, він став справжнім взірцем наукового державного службовця. І цю посаду він обіймав аж до своєї смерті. Роберт став зразком для багатьох, як чесна душа, добре серце та добрі наміри можуть допомогти досягти успіху в житті.
З якими проблемами зіткнувся Манчестер у 19 столітті?
У середині 19 століття, у той період, коли Роберт працював там, Манчестер був процвітаючим промисловим містом. Але швидка індустріалізація призвела як до зростання економіки та статусу “першого промислового міста”, так і до серйозних екологічних наслідків. Серед головних проблем того часу було забруднення повітря та води. Текстильні заводи та фабрики, які знаходилися в місті та окрузі, викидали в повітря дим і сажу, а річки просто набували чорного кольору від величезної кількості промислових відходів.
Коли Роберт був призначений головним інспектором відповідно до Закону про луги 1863 року, він почав проводити ретельні дослідження та контроль промислового забруднення в Манчестері. Його головне завдання полягало у моніторингу та регулюванні діяльності місцевих заводів з метою скорочення їх шкідливих викидів. Це було досить не просте завдання, враховуючи той аспект, що ця система була корумпована цілими десятиліттями.
Кислотні дощі Манчестера
Найбільший внесок Роберта в науку було зроблено завдяки ретельному вивченню забруднення повітря. Він був одним із перших, хто систематично збирав та аналізував дощову воду, відзначаючи її різні рівні кислотності. Роберт виявив, що дощ у промислових районах, особливо у Манчестері, був значно кислотнішим, ніж у сільській місцевості. В якості основних винуватців він визначив діоксид сірки та оксиди азоту, що утворюються при спалюванні вугілля та інших промислових процесах.
Його дослідження в кінцевому підсумку призвели до того, що у 1852 році їм було зроблено відкриття у вигляді кислотних дощів. А в 1872 році він опублікував цілу книгу, присвячену цій проблемі “Повітря та дощ: початок хімічної кліматології”. Саме до неї увійшли ранні дослідження хімії атмосферних опадів, які він проводив у Манчестері. У книзі він докладно описав, наскільки кислотним є опади і яким чином вони можуть завдати шкоди як природному середовищу, так людині і навіть архітектурі. Його дослідження були революційними: вони безпосередньо пов’язали промислову діяльність та забруднення довкілля.
За величезні досягнення в галузі науки Роберту було надано звання почесного члена Інституту інженерів і суднобудівників Шотландії.
Незважаючи на важливість свого відкриття, Роберт зіштовхнувся із серйозним опором, особливо з боку промисловців. У 19 столітті, на жаль, промисловий прогрес країни стояв пріоритетніше екологічних проблем. Багато промисловців не хотіли визнавати негативних наслідків своєї діяльності, побоюючись економічних наслідків. Дехто намагався підкупити інспектора. Але Роберт до кінця життя дотримувався своїх принципів. Він продовжував виступати за суворіші правила та поліпшення промислової діяльності, підкреслюючи довгострокові переваги чистого довкілля.
Легендарний хімік та дослідник Манчестера помер у 1884 році. На момент смерті йому було лише 67 років.
Про Роберта також є досить цікавий факт. Наприкінці життя його пристрастю і захопленням стала не тільки хімія, а й спіритизм. Він навіть у 1870 році був присутній на одному сеансі. Часто переписувався про це зі своїм другом, але публічно не розголошував, бо вважав, що таке захоплення може зашкодити його науковій репутації. Ба більше, він був членом Товариства психічних досліджень, а після смерті в його бібліотеці було виявлено понад 80 книг з окультизму.
