Тафофобія, або страх бути похованим заживо. Цей панічний страх був доволі поширеним у британському суспільстві у XVIII столітті. Річ у тім, що тогочасна медицина часто оголошувала людей безпритомних або у комі мертвими. Щоб переконатися в тому, чи людина дійсно померла, тогочасні медики застосовували досить негуманні методи, як-то заливали оцет з перцем в рот чи припікали тіло розпеченою коцюбою.
Саме тафофобія і дала початок історії відомій під назвою «Манчестерська мумія». Це були муміфіковані останки Ханни Бесвік, яка дуже боялася, що її поховають передчасно – ще живою. Адже таке заледве не сталося з її братом, пише imanchester.info.
Похорон з несподіваним кінцем
Ханна Бесвік була заможною мешканкою містечка Олдем, що у графстві Великий Манчестер. Вона народилася у 1688 році в Манчестері в родині заможних батьків. Зростала Бесвік не сама – вона мала кількох братів, щоправда історичні джерела не уточнюють, скільки саме їх було.
Від батька, який помер у 1706 році, Ханна Бесвік отримала чималенький спадок і таким чином, стала заможною пані.
У день похорону одного зі своїх братів Джона Бесвіка Ханна пережила справжній жах – її рідну людину заледве не поховали заживо. Труну уже мали закривати, як раптом плакальник побачив, що повіки «покійного» тремтять.
Після цього брата Ханни Бесвік оглянув їх сімейний лікар Чарльз Вайт. Він підтвердив, що чоловік живий. Незабаром Джон Бесвік прийшов до тями та, якщо вірити переказам, що дійшли до наших днів, прожив ще не один рік.
Після цього інциденту Ханна Бесвік страждала від панічного страху бути передчасно похованою. Варто зазначити, що тоді дана фобія переслідувала не лише її. На шпальтах тодішніх газет неодноразово з’являлися моторошні публікації про хибні поховання заживо. Тому пані Бесвік попросила свого сімейного лікаря Чарльза Вайта після її смерті тримати її над землею сотню років і періодично перевіряти, чи жива вона, чи померла. За одними даними, жінка заповіла лікарю 25 тис. фунтів стерлінгів, за іншими сума за виконання цього незвичного прохання була значно скромнішою – всього 400 фунтів.
Бальзамування
Ханна Бесвік померла у лютому 1758 року. Лікар Вайт вирішив забальзамувати тіло старенької пані, хоч вона про це не просила у своєму заповіті. Варто зазначити, що Чарльз Вайт цікавився анатомією та антропологією, а ще захоплювався давньоєгипетським ритуалом муміфікації.
Достеменно невідомо, який саме метод бальзамування використав лікар Вайт для муміфікації тіла Ханни Бесвік. Але дослідники вважають, що Вайт скористався методом так званого артеріального бальзамування. Цей метод він міг перейняти у анатома та лікаря-акушера Вільяма Хантера, у якого він навчався у Лондоні.
Як же здійснюється артеріальне бальзамування? Для початку у вени та артерії вводиться суміш для бальзамування. У XVIII столітті це була суміш скипидару та кіновару. Після цього з грудної та черевної порожнин виймаються нутрощі, їх поміщали у воду задля очищення та зменшення об’єму. Наступним кроком було викачування крові з трупа. Після цього нутрощі поміщали назад в порожнину тіла, воно зашивалося, обмазувалося дьогтем та поміщалося у ящик, заповнений гіпсом.
Муміфіковане тіло Ханни Бесвік спочатку зберігалося в будинку одного із її родичів. Та незабаром мумію забрав до себе лікар Вайт. Крім неї, він зберігав ще цілу колекцію муміфікованих останків та антропологічних артефактів.
До лікаря неодноразово навідувалися охочі побачити Манчестерську мумію.
Подальша доля мумії
У 1813 році лікар Чарльз Вайт помер. Мумію Ханни Бесвік він заповів своєму колезі, лікарю Ольєру. А коли він помер у 1828 році, тоді забальзамоване тіло пані Бесвік опинилося в Музеї Товариства природничої історії, який знаходиться у Манчестері. Відтоді забальзамований труп Ханни Бесвік і почали називати Манчестерською мумією. Вона зайняла почесне місце поруч з перуанськими та давньоєгипетськими муміями.
На жаль, жодного ескізу чи фото мумії Ханни Бесвік не збереглося. Проте місцевий історик Філліп Вентворт писав, що «її обличчя було зморщеним і чорним, ноги та тулуб були міцно обв’язані міцною тканиною».
Манчестерська мумія лишалася експонатом до 1868 року. У згаданому році її нарешті вирішили поховати.
Обряд поховання Ханни Бесвік відбувся 22 липня 1868 року, через 110 років після її смерті. Бесвік була похована на цвинтарі Гарперхей, що на північно-східній околиці Манчестера.
Цікаво, що могила Ханни Бесвік безіменна. Це було зроблено для того, аби віднадити грабіжників та шукачів скарбів на цвинтарях.
Ось так дивну волю Ханни Бесвік таки було виконано.