Манчестер – це промислове місто, центр індустріалізації Великобританії. Це місто, де народилося безліч геніїв, науковців, лікарів, видатних політичних та громадських діячів. Не менш важливе місце в історії Манчестера займають винахідники та новатори. Серед них – Річард Аркрайт, ключова постать промислової революції Манчестера, той кому приписують винахід водяної машини, революційної прядильної машини, яка змінила всю текстильну промисловість міста у XVIII столітті. Далі на imanchester.info.
Що відомо про манчестерського інноватора?
Річард Аркрайт родом з Ланкашира, що недалеко від Манчестера. Він народився там у далекому 1732 році. Попри те, що Ланкашир у XVIII столітті був промисловим графством, де торгівля бавовною розвивалася стрімкими темпами і кожен другий був торговцем, сім’я Річарда мала фінансові труднощі, і навіть не могла дозволити собі відправити хлопчика на навчання до школи. Тому, все своє дитинство та юність Річард провів удома, де двоюрідна сестра навчила його граматиці, письма та читання.
Коли Річард підріс його відправили до сусіднього міста Кірхем, де він вступив на навчання до перукаря містера Ніколсона. Той був майстром перукарського мистецтва, більш того, він був відомим виробником перук у регіоні. Весь свій досвід він передав Річарду.
Після того як Річард пройшов навчання перукарського мистецтва у містера Ніколсона, у 1760-х роках він переїхав до Черчгейту в Болтоні, де відкрив власний магазин.
Попри те, що хлопець був з бідної родини, яка не могла навіть дозволити собі виділити кошти на навчання дитини, Річард завдяки своїй цікавості, прагненню пізнання та працьовитості зумів собі вибороти місце під сонцем. Всю свою юність він завжди прагнув пізнавати щось нове та інноваційне. Так, займаючись перукарською справою, він прагнув привнести до нього щось нове. Зокрема, працюючи у своєму магазині в Болтоні, Річард винайшов водостійку фарбу для використання на модних на той час перуках. При цьому всі отримані доходи, які він отримував від водостійкої фарби, він зберіг для інвестування в ще одне своє нововведення – прототип прядильної машини.
Розробка прядильної машини, відомої як водяна машина
Інноваційна розробка Річарда в галузі текстильної промисловості тісно пов’язана з його дружиною, а точніше трагедією, яка з нею сталася. Зокрема, у 1755 році Річард зустрів красуню Пейшенс Холт, на якій відразу ж і одружився. У тому ж році у пари народився первісток – Річард Аркрайт-молодший, але, на жаль, при народженні малюк помер. А у 1756 році померла і дружина Річарда. У 24 роки Річард став вдівцем, він був розгублений і розбитий горем. І, мабуть, порятунком від цього несамовитого болю була його ідея розробки чесальних і прядильних машин, які б замінили людську ручну працю при переробці бавовни-сирцю в нитку для ткацтва. Річард занурився з головою у здійснення цієї ідеї відразу після смерті своєї першої дружини. Зокрема, вдруге він одружився у 1761 році з Маргарет Біггінс.
Розробка інноваційної прядильної машини у XVIII столітті займала чимало часу. Цей процес був складним та досить трудомістким. Тільки у 1769 році Річарду вдалося запатентувати свою прядильну машину. Вона була машиною, яка робила кручені нитки, з використанням дерев’яних і металевих циліндрів, а не людських рук. Спочатку прядильна машина Річарда приводилася в дію за допомогою руху коней. Така інновація наприкінці XVIII століття дозволила значно знизити вартість виготовлення бавовни, що й призвело до глобальних змін текстильної промисловості всього регіону, особливо в Манчестері.
Ще одним нововведенням, яке Річард впровадив у текстильну промисловість, була машина для чесання. Слід зазначити, що такий пристрій вже існував на той час, Річард лише удосконалив його і запатентував у 1775 році. Зокрема, дана машина перетворювала бавовну-сирець на безперервний моток перед прядінням. Говорячи простими словами за допомогою вдосконаленої чесальної машини Річарда бавовняну нитку можна було зробити тонкою і досить міцною, щоб можна було зв’язати нитки для основи тканини.
Але у XVIII столітті з винаходами було не так просто. Для того, щоб зміцнити себе та свої позиції на ринку нововведень, необхідно було кожен свій винахід запатентувати. Таким чином, Річард у 1775 році отримав “великий патент”, який зміцнив його позиції в бавовняній промисловості, яка швидко зростала, а також серед численних конкурентів-наслідувачів.
Подальша доля інноватора
Після отримання патентів на свої винаходи Річард всіляко намагався розвивати текстильну промисловість в Манчестері та його регіоні. Так, наприкінці 1770-х років він заснував млин у Кромфорді. Також Річард орендував млин у Ланкаширі. Він прагнув перетворити цю місцевість, на одну з найважливіших і промислово-розвинених у Великій Британії. В 1777 році Річард взяв в оренду ще один млин у Вірксворті, де він встановив першу парову машину. Про діяльність Річарда знали не тільки в Англії, а й в інших куточках Сполученого Королівства. Його навіть запрошували до Шотландії для того, щоб він допоміг розвинути регіон і створити інноваційні бавовняні фабрики в Нью-Ланарк.
Річард до кінця свого життя був відданий своїй справі. Після повернення з Шотландії він осів у Манчестері, де продовжив розвивати текстильну промисловість і будувати фабрики. Серце видатного інноватора текстильної промисловості Манчестера перестала битися у 1792 році. На момент смерті Річарду було лише 59 років. Після себе він залишив не лише свої винаходи та інноваційний підхід до виготовлення пряжі, а ще й 500 тисяч фунтів стерлінгів, які заробив завдяки своїм далекоглядним ідеям.