За сто років до пандемії COVID-19 Манчестер пережив іншу епідемію – іспанський грип, який охопив світ у 1918–1920-х роках. Хвороба поширювалася через солдатів, які поверталися з війни, і переважно вражала людей від 20 до 40 років. Симптоми включали біль у горлі, головний біль, кровохаркання та важку пневмонію. Багато хворих буквально задихалися від скупчення крові та піни в легенях, що робило перебіг хвороби дуже болісним. Далі на imanchester.info.
Пандемія 1918-1920-х років повністю змінила повсякденне життя Манчестера. Вулиці спорожніли, медичні установи виявилися переповненими, а лікарі та медсестри працювали на межі сил. Школи та інші громадські місця були тимчасово закриті для уникнення масового скупчення людей та запобігання поширенню інфекції. Смертність була настільки високою, що сім’ї часто втрачали кількох членів за короткий час.
Санітарні та епідеміологічні умови, які панували у Манчестері
На зорі 20 століття Манчестер був жвавим промисловим центром, домом для багатьох іммігрантів квітучих фабрик. Проте густонаселені квартали міста у поєднанні з поганою санітарією та перевантаженою системою охорони здоров’я зробили його особливо вразливим для криз у галузі охорони здоров’я. Коли пандемія грипу 1918-1920-х років охопила весь світ, Манчестер дуже постраждав. У жахливих муках загинуло тисячі жителів, а система охорони здоров’я вкотре показала, що не ефективна, вона працювала на межі своїх можливостей. Ця пандемія залишила незабутній слід у Манчестері, підкресливши критичну необхідність у вдосконаленні стратегій охорони здоров’я.
Глобальна криза в галузі охорони здоров’я у Манчестері
Пандемія іспанського грипу, яка заразила майже третину населення світу і забрала життя приблизно 50 мільйонів людей, прийшла до Манчестера у 1918 році. Місто, як і інші міста Великобританії, через слабку систему охорони здоров’я та загалом плачевну ситуацію з санітарією, було погано підготовлене до грипу такого масштабу. Лікарні були перевантажені пораненими та військовими, а багато лікарів та медсестер служили на передовій у період Першої світової війни. Внаслідок чого медичні ресурси міста були критично виснажені.
Крім цього, ситуація з грипом значною мірою посилювалася через його стрімке поширення. Відмінною рисою грипу від звичайного сезонного грипу було те, що він вражав молодих людей віком від 20 до 40 років, а також дітей та немовлят. Перебіг хвороби був жахливим, а ключовими симптомами були:
- висока температура;
- сильний головний біль;
- посиніння тіла;
- кашель із кров’ю;
- респіраторний дистрес.
При цьому багато жертв помирали від ускладнень, таких як пневмонія. Смерть могла наступити протягом кількох днів із моменту появи перших симптомів. Це був не просто грип або хвороба, це були справжні муки. Люди фактично тонули в пінистій крові, яка утворювалася в їхніх легенях.
Насамперед у групі ризику були робітники промислових фабрик Манчестера, які працювали в неналежних, часто антисанітарних та дуже тісних приміщеннях.Тому в період пандемії грипу в Манчестері фабрики стали основними осередками передачі. Ще одним масовим осередком поширення грипу були переповнені нетрі міста, де сім’ї жили в маленьких, погано провітрюваних будинках. Сприяла миттєвому поширенню грипу також система громадського транспорту, школи та торгівельні ринки.
Як Манчестер переміг пандемію грипу 1918-1920-х років?
Пандемія 1918-1920-х років забрала близько 50 мільйонів життів у всьому світі. У період весни та літа у Манчестері захворіли на грип понад 100 тисяч жителів, з них померло у жахливих муках 322 особи. За весь період пандемії у Великій Британії загинуло понад 228 тисяч людей. Деякі вчені та історики навіть стверджували, що цей грип убив більше людей, ніж Перша світова війна.
Незважаючи на жахливі умови санітарії та охорони здоров’я, які панували в місті, вирішальну роль у запобіганні пандемії грипу зіграв лікар Джеймс Нівен. Раніше він мав справу зі спалахами інфекційних захворювань, таких як тиф та туберкульоз у Манчестері. Зокрема, саме Джеймс Нівен запровадив такі важливі заходи щодо припинення поширення грипу як карантин та ізоляція. Крім цього, він також відіграв важливу роль у суспільній освіті та розумінні населенням способів зараження та поширення грипу. Джеймс Нівен шляхом поширення брошур та плакатів інформував населення про правила гігієни та інші життєво необхідні заходи під час пандемії. Незважаючи на свій важливий внесок у перемогу над пандемією грипу, Джеймс Нівен у 1922 році після виходу на пенсію впав у депресію, що в кінцевому підсумку призвело до самогубства у 1925 році.
Крім того, варто зазначити, що пандемія грипу 1918-1920-х років вкотре наголосила на вразливості системи охорони здоров’я Манчестера. Вона просто була нездатна справлятися з великомасштабними надзвичайними ситуаціями. У ті жахливі роки всі медичні послуги були зав’язані на благодійних лікарнях.
Після спалаху іспанського грипу у період 1918-1920-х років, у наступні роки Манчестер та вся країна постраждали також від свинячого грипу, пташиного грипу, а у 2020-х роках і від COVID-19. Кожен зі спалахів грипу став викликом для системи охорони здоров’я Манчестера. Але незважаючи на це, кожна з них призвела до введення нових санітарних норм і посилення контролю за поширенням інфекцій. Поступово впроваджуючи масову вакцинацію та розробку антивірусних препаратів.