Манчестер надзвичайно привабливе британське місто, де на кожному кроці є на що подивитися. Попри те, що місто знамените своїм промисловим минулим, культурний розвиток тут теж не стояв на місці. Про це свідчать цікаві пам’ятки архітектури та мистецтва. А ще місто може похвалитися книгозбірнями. Однією з найвідоміших з них є бібліотека, названа на честь першого мультимільйонера Манчестера, власника концерну з виробництва текстилю Джона Райлендса, пише imanchester.info.
Заснування бібліотеки
Цю відому у Манчестері та за його межами книгозбірню заснувала вдова підприємця та філантропа Джона Райлендса – Енрікетта Августина Райлендс. Вона була третьою дружиною манчестерського мультимільйонера – дві його попередні обраниці померли.
Коли Райлендс взяв шлюб з Енрікеттою Августиною, на той момент йому було вже 74 роки, а нареченій 32. У 1888 році знаний в Манчестері підприємець помирає. Основна частина статків Райлендса перейшла до його дружини Енрікетти Августини.
Молода вдова на згадку про свого чоловіка вирішила заснувати бібліотеку та назвати її іменем покійного обранця. У 1889 році вона придбала земельну ділянку на вулиці Дінсгейті, що в центральній частині Манчестера. Чимало хто тоді критикував місіс Райлендс за вибір цього місця, адже воно було незатишним та брудним. Хоча на той час, враховуючи, що Манчестер був промисловим містом, знайти місце де б не випадала сажа та інші побічні відходи виробництва, було важко.
Розробити проєкт будівлі майбутньої бібліотеки вдова підприємця доручила відомому архітектору та письменнику Безілу Чемпнісу. Він працював переважно у готичному стилі. Тому будівля бібліотеки Джона Райлендса стала яскравим прикладом неоготики вікторіанської доби.
Багато хто зауважує, що будівля бібліотеки схожа на церкву. Річ у тім, що місіс Райлендс планувала зробити бібліотеку богословською, саме тому будівля і має вигляд церкви.
Відкриття бібліотеки відбулося 6 жовтня 1899 року – саме цього дня подружжя Райлендсів святкувало б чергову річницю свого шлюбу. Втім, для відвідувачів бібліотека імені Джона Райлендса відкрила свої двері 1 січня 1900 року.
Фонд
Основу бібліотечного фонду даної книгозбірні становила колекція політика та лорда Джорджа Спенсера-молодшого. Він був відомим своїм інтересом до літератури. Лорд зібрав чимало рукописів та книг, серед яких були надзвичайно цінні експонати. У 1892 році колекцію книг Спенсера-молодшого придбала місіс Райлендс за шалену суму – 210 тис. фунтів стерлінгів. Після відкриття бібліотеки у 1899 році Енрікетта Августина Райлендс буквально розпочала «полювання» за цінними книгами та рукописами. Книги для бібліотечного фонду книгозбірні названій на честь її чоловіка місіс Райлендс купувала до кінця свого життя.
У 1901 році вона здійснила ще одну вагому покупку, а саме придбала особисту бібліотеку у графа Джеймса Ліндсея. Таким чином, фонд бібліотеки Джона Райлендса поповнився ще 6 тис. рукописів. Ця покупка обійшлася місіс Райлендс у 155 тис. фунтів стерлінгів.
Фонд книгозбірні активно поповнювався і після смерті дружини Райлендса у 1908 році. Адже таким був один із пунктів її заповіту – примножувати фонд її дітища. Також чимало знатних осіб заповідали бібліотеці свої сімейні записи, зібрані рукописи та книги.
Загалом, у бібліотеці імені Джона Райлендса зберігалися по-справжньому унікальні експонати, а саме фрагмент Євангеліє від Івана, рукописний фрагмент апокрифічного Євангеліє від Марії, колекція папірусів, відома як папіруси Райлендса, а також арабські папіруси, папіруси Оксиринга, кілька книг англійського першодрукаря Кекстона та Біблія Гутенберга.
У подальші роки існування книгозбірні її фонд розширювався та поповнювався новими цінними роботами.
Зазначимо, що за час свого існування бібліотека пережила ремонтні роботи та розширення. Перше розширення будівлі відбулося у 1920 році, а наступні відбулися в 1960-х роках.
У 1972 році бібліотека Джона Райлендса та бібліотека Манчестерського університету з’єдналися та утворили єдиний книжковий фонд. Відтоді книгозбірня стала науково-дослідницьким інститутом і бібліотекою Джона Райлендса. Відома книгозбірня стала частиною Манчестерського університету.