Ратуша Манчестера – яскравий приклад вікторіанської архітектури. Вона була побудована за проєктом Альфреда Вотергауса у 1877 році. Ратуша є не просто архітектурною особливістю міста, вона символізує промислову міць, гордість та культурні амбіції міста 19 століття. Складні деталі, висока годинна вежа та продуманий дизайн роблять її шедевром готичного відродження. Про ратушу як частину культурної спадщини Манчестера далі у статті. Далі на imanchester.info.
Трохи з історії
Спочатку міська адміністрація Манчестера знаходилася у будівлі поліцейського управління на Кінг-стріт. Пізніше її змінила перша ратуша, побудована для розміщення місцевого самоврядування та проведення цивільних зборів. Вона також була на Кінг-стріт, на розі з Крос-стріт, і була спроєктована архітектором Френсісом Гудвіном. Будівництво, виконане за участю Девіда Беллгауса, велося з 1822 року до 1825 року.
Ця ратуша була виконана у класичному стилі з іонічними колонами, що прикрашали фасад будівлі, що явно відбивало вплив архітектурного стилю Джона Соуна. Будівля мала довжину 134 фути (близько 41 метра) та глибину 76 футів (близько 23 метри). На першому поверсі були приміщення для комітетів, а також офіси головного констебля, інспектора, скарбника та інших чиновників. Верхній поверх було відведено під зали для зборів. Загальна вартість будівництва, включаючи землю, склала 39587 фунтів стерлінгів.
З розвитком текстильної промисловості Манчестер стрімко зростав як за чисельністю населення, і за рівнем багатства. Це призвело до того, що можливості старої ратуші більше не задовольняли потреби міської адміністрації, і було ухвалено рішення про будівництво нової будівлі.
Процес планування нової ратуші розпочався ще у 1863 році. Міська корпорація Манчестера поставила завдання створити будинок, який би не тільки відповідав, а й перевершував інші подібні споруди в країні, незалежно від розумних витрат.
Для розміщення ратуші обрали центральне, доступне та спокійне місце у престижному районі. Воно мало знаходитися поряд з банками та муніципальними установами міста, а також бути поблизу великої відкритої площі, щоб підкреслити красу майбутньої будівлі.
Після ретельного аналізу різних варіантів, включаючи площу Пікаділлі, було обрано ділянку складної форми на Альберт-сквер. Фасад нової ратуші, що виходить на Альберт-сквер, має довжину 98 метрів, з боку Ллойд-стріт – 107 метрів, Прінсес-стріт – 117 метрів, а Купер-стріт – 29 метрів. На цій компактній ділянці вдалося розмістити велику залу, кілька приймалень, резиденцію для лорд-мера, офісні приміщення та зал для засідань ради.
На другому етапі конкурсу на проєктування нової ратуші, куди надійшло 137 заявок, журі очолювали Томас Леверетон Дональдсон, прихильник класичного стилю та майстер готики Джордж Едмунд Стріт. Фіналістами стали вісім архітекторів: Альфред Вотергаус, Вільям Лі, Спікмен і Чарльзворт, Катберт Бродрік, Томас Вортінгтон, Джон Олдрід Скотт, Томас Генрі Вайєтт та Едвард Саломонс. Хоча з погляду зовнішнього дизайну та естетичної привабливості проєкт Вотергауса зайняв лише четверте місце, він значно перевершив конкурентів у плані архітектурної майстерності, продуманого планування та ефективного використання природного світла. Завдяки цим перевагам, у 1868 році Вотергаус був призначений головним архітектором проєкту.
Закладка першого каменю відбулася восени 1868 року. Цю церемонію провів мер Роберт Ніл. Будівництво тривало дев’ять років, і йому знадобилося 14 мільйонів цегли. Вартість проєкту оцінюється в діапазоні від 775 тисяч до 1 мільйона фунтів стерлінгів, що в еквіваленті 2025 року становить від 90,4 до 116,7 мільйона фунтів. Відкриття ратуші відбулося восени 1877 року.
При цьому стара ратуша на Кінг-стріт була переобладнана пізніше: спочатку її зайняла бібліотека, а потім “Lloyds Bank”. У 1912 році фасад будівлі був перенесений до Гітон Парку, після чого на його місці з’явилася нова будова під банк.
Спадщина готичного відродження
Проєкт Вотергауса для ратуші Манчестера є яскравим прикладом стилю готичного відродження, який був натхненний середньовічною архітектурою Європи. Цей стиль, популярний у вікторіанську добу, символізував культурну витонченість.
До основних особливостей дизайну годинникової вежі можна віднести те, що вона є найяскравішою особливістю ратуші. Вона височить на 280 футів і в ній знаходиться Великий Абель, дзвін, названий на честь головного інженера міста Абеля Гейвуда. Вежа є центром горизонту Манчестера.
Фасад ратуші прикрашений складним різьбленням, включаючи статуї ключових історичних особистостей, горгулій та квіткові мотиви. Ці деталі прославляють промислову спадщину та досягнення Манчестера. Усередині Великий зал є унікальним простором, прикрашеним фресками. Ці картини зображують ключові моменти історії Манчестера, від промислових інновацій до становлення вільної торгівлі.
На особливу увагу заслуговують гвинтові сходи і склепінні стелі, адже Вотергаус приділяв велику увагу деталям, що неможливо не помітити в інтер’єрі будівлі.
Але, мабуть, однією з рис проєкту Вотергауса було його практичне використання матеріалів. Для мерії Манчестера він вибрав камінь Спінквелл, міцний пісковик, який міг витримувати вологе та забруднене середовище міста. Для будівництва було обрано міцний камінь, а декоративні елементи виконали з червоної цегли та теракоти, що забезпечило будівлі довговічність.
Вотергаус також упровадив у будівлю сучасні технології того часу. Наприклад, у будівлі ратуші було встановлено інноваційні для того часу системи центрального опалення та вентиляції, що робило приміщення більш комфортним.
Значення ратуші у 21 столітті
Ратуша була визнана пам’яткою архітектури І ступеня у 1952 році. Безумовно, будівля має багату історію. Вона втілює багаті амбіції вікторіанського Манчестера. Можна навіть сказати, що Манчестерська ратуша – це не просто архітектурна спадщина, це ціла історія, що зображена в камені. Для кожного з мешканців Манчестера ратуша є місцевою гордістю та головною пам’яткою.
У 2018 році ратушу було закрито на масштабну реставрацію. Проєкт спрямований на збереження історичних особливостей та поновлення об’єктів для сучасного використання. Роботи планують закінчити до 2026 року.
