Джон Лі – лікар, ім’я якого було широко поширене в Манчестері в 19 столітті. Він увійшов до історії міста як новатор, чиї дослідження суттєво змінили сферу тогочасної системи охорони здоров’я. Практично все своє життя він присвятив виявленню різних факторів, що впливають на здоров’я людини, а також покращенню здоров’я населення міста. Далі на imanchester.info.
Що відомо про манчестерського лікаря?
Джон Лі народився у далекому 1812 році. На жаль, історія замовчує деякі деталі з його біографії, тому дані про його місце народження різні. Виходячи з одних джерел, то його місце народження у Фоксдентон-холі в Чаддертоні, а згідно з іншими Лі народився в Ліверпулі.
Сім’я його на той час була трохи пов’язана з медициною. Зокрема його батько був аптекарем, а також продавав чай в Ештон-андер-Лайн. Про матір відомо небагато, тільки те, що вона була родом із Седлворта.
Свої перші роки становлення Лі провів у школі, яка була пов’язана з Моравською церквою Дукінфілда. Після чого вирішив тісно пов’язати свою долю із медициною. Для отримання необхідних знань та досвіду Лі вступив учнем до відомого лікаря в Ешборні, Дербішир. Також він пройшов курс у медичній школі Томаса Тернера, яка перебувала у Манчестері, а ще навчався у школі при лікарні Гая, що у Лондоні.
Після здобуття необхідної кількості знань він почав практикуватися. Першим місцем роботи став Манчестерський лазарет. Варто зазначити, що Лі мав справжній дар, він не просто знав усі тонкощі медицини, але глибоко їх розумів етимологію, тому почав навчати інших студентів-медиків. Він успішно пропонував їм професійну кваліфікацію до того, як сам отримав кваліфікацію члена Королівського коледжу хірургів.
Після того, як Лі нарешті отримав кваліфікацію лікаря, він почав активно розвивати свою приватну медичну практику в Манчестері. Паралельно з цим він працював ординатором у лазареті. Ба більше, він не покинув навчання студентів-медиків. Зокрема, він працював на кафедрі хімії та судової медицини у школі (Манчестерська королівська медична школа). Крім цього, він ще й був реєстратором народжень, шлюбів та смертей.
Лі дуже любив справу, якою займався і віддавав їй всього себе.
Хімія як хобі
Слід зазначити, що не лише медицина полонила серце манчестерського лікаря Лі. Зокрема йому дуже подобалася хімія, а також різні досліди. Його хобі призвело до того, що він став членом Хімічного товариства і також підробляв хіміком-аналітиком на муніципальному Манчестерському газовому заводі. Слід зазначити, що Манчестер був одним із перших промислових міст Великобританії, де широко використовували вугільний газ.
Оскільки виробництво вугільного газу було досить непростим процесом, який вимагав аналізу сировини та методів хімічного очищення та екстракції, головним завданням роботи Лі при Манчестерському газовому заводі було забезпечення виробництва високоякісного газу, придатного для використання в освітленні міста та підприємств. Він повинен був запобігти викидам шкідливих парів та всіх побічних продуктів.
Його діяльність у галузі хімії призвела до того, що він запатентував процес вилучення бензолу з вугільного газу.
Турбота про населення Манчестера
Як ви могли зрозуміти, Лі мав глибоку пристрасть до досліджень, що визначило його професійне життя. Тому, коли губернатор Сідна Чарльз Джеймс Нап’є описав Манчестер як “димохід світу”, і в середині 19 століття було виявлено, що “хвороби трахеї та грудної клітки” стали основними причинами смерті серед населення міста, Лі вирішив виправити таку плачевну ситуацію в Манчестері.
Винуватцем у смертях мешканців Манчестера було задимлене повітря. Тому лікар Лі прагнув всіляко знизити рівень шкідливих частинок у повітрі, а також забезпечити більш якісне харчування та кращу вентиляцію будинків. Слід також зазначити, що ще у 19 столітті люди вважали, що дим від вугілля, що горить, має очищувальні властивості. Отже, перед Лі також стояло завдання розвінчати цю хибну думку.
Лі завдяки своїй роботі став визнаним експертом у Манчестері. Його думка була важливою в галузі хімії та охорони здоров’я. Завдяки його унікальним аналізаторським здібностям у галузі виробничих процесів, міська влада регулярно консультувалася з ним для того, щоб навчати власників фабрик і заводів вжити всіх необхідних заходів щодо боротьби з димом.
Але не екологією єдиною. Одним із найбільш помітних вкладів Лі в медицину міста були його дослідження інфекційних захворювань. У той час, коли Манчестер, як і багато промислових міст, боровся зі спалахами таких захворювань, як туберкульоз, черевний тиф і холера, робота Лі мала неймовірно важливе значення. Він провів широкі дослідження з передачі та профілактики цих захворювань, виступаючи за покращення заходів громадської охорони здоров’я та санітарних умов. Його дослідження показали, що багатьом інфекційним захворюванням можна запобігти за допомогою належних ініціатив у галузі гігієни та громадської охорони здоров’я. У 21 столітті цей підхід очевидний, але в той час рішення Лі було по-справжньому революційним.
Ба більше, свою боротьбу з епідемією холери він детально задокументував у книзі “Історії холери у Манчестері у 1849 році”. Лі спробував не лише задокументувати сам спалах холери, а і її екологічний контекст. Йому вдалося скласти карту поширення хвороби. До того, він перевірив різні теорії поширення епідемії, відкинувши припущення про нестачу “атмосферної електрики” чи кількість озону у повітрі. Лі зробив висновки, що холера переважно обмежувалася районами Манчестера, де санітарія була не в кращому стані.
Крім цього, важливе значення мали дослідження Лі з туберкульозу. Він також ретельно документував усі умови, за яких поширювалася хвороба, визначивши те, що у місті дуже погано вентилюються житлові приміщення. Його виконана робота наголосила на важливості покращення умов життя для боротьби з поширенням туберкульозу. Лі значною мірою вплинув на політику охорони здоров’я в Манчестері.
Ефективність роботи Лі
Виконана робота Лі по боротьбі з викидами диму не пройшла даремно. Він не лише співпрацював з місцевою владою та підприємствами в цьому питанні, але й звертав увагу населення Манчестера на те, що дим та інші викиди, викликають не лише респіраторні захворювання, а й, наприклад, обмежують вплив сонячного світла і тим самим посилюють рахіт та депресію. А у 1883 році, проводячи повторні дослідження щодо стану повітря в місті та складаючи звіт, Лі підтвердив видиме зниження щільності диму. Жорстокі заходи та врегулювання ситуації вплинули на це. Крім того, у Манчестері завдяки Лі з’явилася велика кількість інспекторів, які стежили за станом повітря.
Крім цього, Лі також виступав за просування в Манчестері громадських лазень. Він наголошував на тому, що вони стануть чудовою можливістю для людей покращити свою чистоту та гігієну, а це, своєю чергою, сприяло б поліпшенню їхньої моральної та соціальної поведінки.
Крім того, Лі до кінця свого життя присвятив себе медичній освіті. Він вважав, що розвиток медицини залежить від безперервного навчання та підготовки нових поколінь лікарів. Лі продовжував навчати та передавати свій досвід новим студентам. Він прищепив їм любов до досліджень, а також прагнення покращити догляд за пацієнтами.
Лі працював лікарем до останнього подиху. Він помер у 1888 році від серцевого захворювання. На момент смерті йому було 76 років.