Елеонора Беатріс Шилл, відома також як місіс Сайкс, увійшла в історію, як одна із перших жінок-лікарів Англії. Шилл присвятила своє життя допомозі іншим людям, яким у житті пощастило менше, аніж їй. Ця жінка-лікар працювала не лише в медичних установах, а й у бідних житлових кварталах Манчестера.
Шилл прожила довге життя – вона померла у віці 101 року. Лікарка залишила яскравий слід в історії медицини свого рідного Манчестера, пише imanchester.info.
Ранні роки та навчання
Майбутня лікарка з’явилася на світ 19 березня 1904 року і місті Манчестер. Її батьками були Пол та Беатріс Шилл. Родина Елеонори була заможною та мешкала у Вітінгтон-Холл – одному з найпрестижніших будинків Манчестера. Її батько був торговцем, а матір походила з родини знаних лікарів. Тож не дивно, звідки у Елеонори з’явилася любов до медицини.
Батьки Елеонори Шилл подбали про те, аби їх донька мала гідну освіту. Спочатку вона відвідувала школу Bedales. А після її закінчення вступила на навчання до відомого Університету Вікторії, що у Манчестері. Тут місіс Шилл вивчала медицину. Отримавши медичні знання, Шилл стала лікарем загальної медичної практики. А в 1937 році в уже згаданому Манчестерському університеті Вікторії Шилл отримала диплом з психологічної медицини.
Лікарська практика та філантропія
Елеонора Шилл відома, передусім, тим, що вона стала однією з перших жінок-лікарів в Англії. Вона працювала, як лікар загальної практики, так і лікарем-психіатром.
Її першим місцем роботи після отримання кваліфікації була лікарня святої Марії в Лондоні. Крім цього, уродженка Манчестера працювала в графствах Чешир та Дербішир. Шилл також встигла попрацювати шкільним лікарем у Манчестерській середній школі та асистентом лікаря-психіатра в лікарні Withington, яка свого часу з’явилася на півдні Манчестера. В останньому зі згаданих закладів Шилл працювала на неповний робочий день.
Після Другої світової війни Елеонора Шилл була внесена до списку медичних офіцерів в департаменті освіти Манчестерського університету.
Варто зазначити, що Елеонора Шилл активно займалася громадською та благодійною діяльністю. Це вона перейняла від своїх батьків, які були відомими філантропами у місті. Щоправда, статки батька Елеонори суттєво зменшилися в кризові роки так званої Великої депресії.
Отож після завершення навчання в університеті юна лікарка приєдналася до комітету допомоги самотнім матерям. Відтоді, Шилл розпочала активне служіння бідним та знедоленим. Лікарка надавала безкоштовну допомогу мешканцям незаможних кварталів її рідного міста.
Крім цього, після смерті свого батька Шилл зайняла посаду голови клубу Ardwick Lads Club, який займався спортивним та культурним вихованням хлопчиків, а пізніше дітей обох статей. Клуб був заснований у 1889 році місцевими бізнесменами-благодійниками, серед яких був і батько Елеонори Шилл. Ardwick Lads Club виховував хлопців «з вулиць» та зацікавлював їх спортивними заняттями, аби вони не піддавалися згубному впливу бродяжницького способу життя. Також Шилл входила до правління Норбрукського молодіжного клубу.
У біографії лікарки з Манчестера є ще один яскравий факт. Вона стояла біля витоків заснування Ради з питань шлюбу. Цей орган був заснований у 1938 році після того, як священник Герберт Грей занепокоївся тим, що кількість розлучень в країні стрімко зростає. До 1970 року Елеонора Шилл працювала віцеголовою Ради з питань шлюбу.
Лікарка також входила до комісії, яка розглядала питання дострокового звільнення ув’язнених з жіночої в’язниці HM Prison Styal.
У 1995 році за свої добрі справи лікарка з Манчестера була нагороджена Орденом Британської імперії. Її син Мартін Сайкс якось сказав, що його матір надихнула багатьох на добрі справи своєю «філантропічною та соціальною діяльністю».
Особисте життя
Елеонора Шилл була одружена з лікарем-анестезіологом Біллом Сайксом. Закохані познайомилися в стінах Університету Вікторії.
Цікаво, що після заміжжя Шилл користувалася у лікарській практиці своїм дівочим прізвищем. Саме тому в медичних колах її знали, як Елеонору Шилл. У шлюбі з Біллом Сайксом Шилл народила п’ятьох дітей.
Померла видатна лікарка з Манчестера 26 грудня 2005 року. Доля відміряла їй довге життя, тривалістю в 101 рік.