Футбол у Манчестері завжди був чимось більшим, ніж просто грою. Уболівальники тут з’явилися практично із самого заснування футбольних клубів. Наприклад, футбольний клуб “Манчестер Сіті” веде свою історію з 1880 року, тоді навколо церкви Святого Марка e Західному Гортоні було зібрано команду, яка спочатку була створена для того, щоб об’єднувати місцеву спільноту. У ту епоху індустріального Манчестера робочим районам особливо потрібен спільний символ і спосіб відволіктися від важких буднів, і футбол ідеально впорався з цією роллю. З новою грою з’явились і нові вболівальники. Далі на imanchester.info.
Футбол як гра виявився символічним: він показував дух міста – промислового гіганта з амбіціями та енергією. Вже до початку 20 століття “Манчестер Сіті” обріс відданими вболівальниками, для яких похід на футбол став частиною міської культури. Їхня пристрасть і вірність команді пережили десятиліття зльотів і падінь, роблячи клуб невіддільною частиною Манчестера. За минулі роки чисельність фанатів лише “Манчестер Сіті” у Великобританії досягла 886 тисяч і загалом понад 4 мільйони по всьому світу.
Особлива підтримка вболівальників
Футбольний клуб “Манчестер Сіті” завжди відзначався особливою підтримкою своїх уболівальників. Ще задовго до грандіозних перемог команда збирала дивовижну аудиторію та мала величезну популярність серед городян.
Після переїзду на стадіон “Етіхад” відвідуваність матчів стабільно входила до числа найкращих на території Великобританії, а середні показники нерідко перевищували 40 тисяч глядачів. Такий рівень інтересу вивів клуб у шістку лідерів із відвідуваності, закріпивши за “Манчестер Сіті” статус одного з найпопулярніших клубів країни.
Примітно, що навіть у найважчі часи, наприкінці 1990-х років, коли команда двічі вилітала з еліти та на якийсь час опинилася в третьому дивізіоні англійського футболу, фанатів не поменшало. Середня відвідуваність на “Мейн Роуд” тоді трималася на рівні 30 тисяч осіб – у кілька разів більше, ніж у середньому по лізі, а це близько 8 тисяч. Цей факт яскраво показує вірність та відданість уболівальників.
Середина 2010-х років була епохою нових успіхів, позиції клубу лише зміцнились. У сезоні 2014/15 “Манчестер Сіті” посів третє місце у Прем’єр-лізі та четверте в країні за середньою відвідуваністю матчів. Більше глядачів збирали лише гранди “Манчестер Юнайтед”, “Арсенал” та “Ньюкасл”.
Таким чином, феномен “Манчестер Сіті” – це не тільки спортивні досягнення, а й давня, потужна фан-база, яка залишалася поряд у різні періоди історії клубу.
Чим виділяються вболівальники “Манчестер Сіті”?
Вболівальники “Манчестер Сіті” завжди вміли виділятися. Наприкінці 1980-х років їхньою візитною карткою стали жовті надувні банани, які вперше з’явилися на кубкових матчах і швидко стали символом фанатської культури клубу.
Приводом для появи бананів стала гра слів навколо прізвища нападника Імре Вараді. Фанати жартома називали його “Імре Банана”, а потім почали приносити на трибуни надувні банани. Незабаром цей незвичайний атрибут поширився всією Великобританією, ставши частиною футбольного фольклору.
У сезоні 1988/89 на трибунах “Манчестер Сіті” можна було побачити не лише банани, а й цілий парад надувних фігур: крокодилів, акул, пінгвінів і навіть шестифутового Годзиллу, який бився з Франкенштейном на очах у натовпу. Ці надувні “вистави” стали легендою кінця 1980-х років та показали особливий гумор та креативність уболівальників.
На початку 1990-х років мода на надувні фігури поступово зійшла нанівець, але банани залишилися частиною клубної ідентичності. Час від часу вони повертаються на стадіон в особливих матчах. Так, жовті банани з’являлися на трибунах під час чвертьфіналу Кубка УЄФА 2009 проти “Гамбурга”, у півфіналі Кубка Ліги 2016 з “Евертоном” і навіть у фіналі Ліги чемпіонів 2023 проти “Інтера”.
Символ банана став для фанатів “Манчестер Сіті” чимось більшим, ніж просто жартом. Це яскраве нагадування, що вболівальники клубу завжди вміли створювати атмосферу свята — навіть у важкі роки, коли команда була далеко від вершин футболу.
Унікальний “танець” уболівальники “Манчестер Сіті”
Однією із найяскравіших традицій фанатів “Манчестер Сіті” став знаменитий танець під назвою “Познань”. Його історія розпочалася у 2010 році, коли вболівальники зустрілися з польським “Лехом” у Лізі Європи. Саме тоді фанати вперше розвернулися спиною до поля, взялися за руки та почали синхронно підстрибувати. Ефект був настільки дивовижним, що миттєво завоював популярність серед англійських уболівальників.
Згодом “Познань” підхопили й інші клуби Прем’єр-ліги. Але справжнім символом цей танець так і залишився саме для шанувальників Манчестер Сіті, які виконують його на найемоційніших матчах.
Особливо яскраво “Познань” виявила себе у півфіналі Кубка Англії проти “Манчестер Юнайтед”. Коли диктор зачитував склад суперників, вся трибуна “Манчестер Сіті” в єдиному пориві розгорнулася і виконала танець, демонструючи зневагу до сусідів по місту. А після перемоги фанати, гравці та навіть тренерський штаб повторили “Познань” вже на знак тріумфу та єдності.
У 2020-х роках “Познань” — не просто танець, а своєрідний ритуал, що поєднує тисячі вболівальників. Він став символом енергії та згуртованості, завдяки якому атмосфера на матчах “Манчестер Сіті” неповторна.
Головний суперник – “Манчестер Юнайтед”
У 2020-х роках фанати “Манчестер Сіті” все частіше вказують на “Ліверпуль” як головного ворога, але історично найбільшим протистоянням для них залишається “Манчестер Юнайтед”. Їхні матчі — це не просто ігри, а символ боротьби за право називатися справжнім клубом Манчестера. Протистояння знову спалахнуло з новою силою у 21 столітті, коли “Манчестер Сіті” після довгого забуття повернувся в еліту і, отримавши фінансовий імпульс у 2008 році, почав змагатися з “Манчестер Юнайтед” за статус найсильнішої команди не тільки Англії, а й Європи.
Суперництво між клубами завжди мало відтінок соціального та культурного конфлікту. “Манчестер Юнайтед” сприймають як клуб “старих грошей” з історичною величчю, а “Манчестер Сіті” довго вважали “вискочками”, які досягли успіху завдяки інвестиціям шейхів. Червоні фанати звинувачують синіх у “купівлі титулів”, а ті — у зарозумілості та прагненні перетворити Прем’єр-лігу на закриту лігу для обраних.
Обидві групи вболівальників знаходять нові приводи для взаємних глузувань. Фанати “Манчестер Сіті” запевняють, що саме вони є справжнім клубом Манчестера, адже “Манчестер Юнайтед” грає не в місті, а в Траффорді. “Сині” фанати також висміюють “туристів у червоному”, натякаючи, що багато шанувальників “Манчестер Юнайтед” прилітають із Лондона, Європи та Азії лише заради одного матчу. Звідси й образливі ярлики: “пластикові” фанати або “glory hunters”. У відповідь “Манчестер Юнайтед” нагадують, що й у “Манчестер Сіті” після 2008 року з’явилися десятки тисяч нових уболівальників у всьому світі, яких важко назвати корінними манчестерцями.
Крім цього, у фанатів обох клубів давня традиція вигадувати один одному прізвиська. Так, “Манчестер Юнайтед” отримали від сусідів прізвисько “ганчірки”, відсилання до післявоєнного періоду, коли команда тимчасово грала на стадіоні “Манчестер Сіті” і мала не найкращу форму. У відповідь червоні називають арену “Манчестер Сіті” — “Емптіхад” (гра слів: Etihad + empty), натякаючи на вільні місця на домашніх матчах, особливо у будні вечори. Фанати “Манчестер Сіті” також називають домашній стадіон “Манчестер Юнайтед” “Олд Траффорд” просто “болотом”.
У 2020-х роках обидва клуби входять до найбагатших і найсильніших у світі, стабільно доходять до пізніх стадій Ліги чемпіонів і формують багатомільйонні армії фанатів. Манчестер завдяки їм стоїть в одному ряду з Мадридом та Міланом як місто, в якому футбол – частина ДНК. Але за цим успіхом ховається одвічна ворожнеча, що робить кожен футбольний поєдинок особливим. Для вболівальників обох сторін це не просто матч за три очки, а битва за честь міста.